Восени своїми двома лівими руками робив невеликий ремонт у старій сімейній квартирці у Львові, щоб здавати її. Тепер я клятий лендлорд.
7000 гривень, дорого чи дешево?)
Цейво, останні 2 місяці я служу в Силах Оборони. Перед тим було кілька місяців співбесід і очікувань. Вийшло складніше, ніж думав (виїхати закордон трясця легше), але я потрапив до цікавих і вмотивованих людей, а це важливо, коли вписуєшся невідомо в шо невідомо на скільки років
Місяців 2 тому була історія, мав вихідний, сиджу в квартирі у Крамі, клацаю шось в комп'ютері. Тут дзвінок у двері, відчиняю, а там стривожена сусідка така: "Богдан, в мене на клумбі шойно хтось шукав наркотики! Піди подивись!"
Я такий 🤔
Але перш ніж судити, зацініть хоча би цю кришку зливного бачка. Дерево, ручна робота, лише на неї пішов десь цілий день роботи. Такого навіть у Пшонки вдома не було
1/n
Коротше, завтра стартую на ровері маршрут 1500 км прифронтовими зонами, шоб зібрати 1 000 000 грн для ЗСУ
Ви скидаєте будь-яку суму — я їду по 1 км за кожні 700 грн. 1500 * 700 = 1 мільйон
Після фінішу 50% зібраної суми скидаю в
@BackAndAlive
, 50% у фонд
@serhiyprytula
Ну шо ж, шукаю, куди мобілізуватись — якийсь підрозділ, де можна повчитись і поїхати на фронт займатись чимось корисним + цікавим, а не тягнути службу в лісі під Славутою, охороняючи самого себе. Ше було б добре загинути не в перший тиждень, але розумію шо це я вже забагато хочу
Прокидайся, це все був лише сон, насправді зараз 2012 рік і ти просто задрімав у пиріжковій на Словацького, прогулюючи пару з чисельних методів лінійної алгебри. Допивай кавусю, юний друже, на наступній парі в тебе колоквіум з математичного аналізу…
не шарю нічого ні в японській, ні в китайській, але з 90% шансом можна їх відрізнити — в китайців ієрогліфи ± квадратні і з купою деталей, а в японців є такі, які складаються лише з кількох веселих хвильок.
якшо бачите шось таке ライナっシ, то перед вами дружній самурай
зараз би дізнатись, шо на престижній велобагатоденці Giro d'Italia Donne в одній команді виступають дві наші чувіхи і русня
@PotokinaAnna
, причому остання навіть не намагається здаватись хорошою. але нікому нічого не тисне.
Трохи сумно, саме тому розкажу вам кілька смішинок, які запам'яталися мені за останні два місяці. Так би мовити, історії, які не обов'язково були смішні в теперішньому часі, але тепер вже трошки смішні.
Завтра мій кент Ігор буде тупо цілий день їздити на велосипеді на одну і ту ж гору, щоб набрати 8848 метрів висоти. 82 підйоми загальною довжиною 330 км, 16+ год. Це називається «Еверестинг», і Ігор це робить щоб назбирати грошей для фонду
@serhiyprytula
. Коротше давайте гроші
Зрештою я вигадую компроміс. Кажу, значить я тебе зараз відпускаю, але я тебе СФОТКАЮ і якшо ти ше раз тут з'явишся, то без поліції вже не обійдемось. Потім я чомусь вирішив не просто його сфоткати, а зробити з ним СЕЛФІ, може типу щоб був доказ шо я його вже ловив, сам не знаю
це намалювали на дверях квартири моєї сестри, де вона живе усе життя. зараз, поки вона з малюками закордоном, віддала житло гарним людям із Харкова. але люди просто російськомовні. гостинний Львів чорт забирай
А жіночка дивиться на мене і очікує якогось рішення, бо я ж військовий, а отже я закон і порядок У ВСЬОМУ, і в питаннях закладок теж.
Кажу на��іть не знаю шо вам порадити, якшо це ше колись станеться, то спробуйте зняти на відео і дзвоніть в поліцію. Вона така, ааа, ну так((
Вертаюсь додому. Через півгодини знову дзвінок: БОГДАН, ВІН ВЕРНУВСЯ!! ДИВИСЬ, ОСЬ ЦЕ ВІН СТОЇТЬ!!
Дивлюсь, справді стоїть якийсь потертий тіп, сумний такий.
Питаю, так, друже, шо ти тут забув?
Тіп такий: я прийшов вибачитись за квіти… Я не хотів…
Я: 🤔🤔🤔
Я був сильно замаханий, було важко думати, та і вся ця ситуація була для мене такою неоднозначоню, шо мій моральний компас не знав, куди показувати.
Так що ми з ним сфоткались і тіп пішов собі тихесенько у ліс, і більше я його справді не бачив (поки що).
З іншого боку, він був такий сумний і сумирний, мене зворушило шо він прийшов вибачитись за розтоптані квіти… А добило те, шо він такий безпорадний, не міг сам знайти свою закладку((
Думаю і кажу, ну давай так, ти або при мені це все висипаєш, або я дзвоню в поліцію
Він каже, та я не обманюю, мені скидають смс і я приходжу забираю, подивіться. Показує мені кнопковий телефон з смскою, там написано адресу мого будинку, а тоді "2 під'їзд під великим колесом на клумбі".
Я кажу, друже, це перший під'їзд, ти не там шукав.
Тіп (сумно): Ааа...
Я: 🤔
Виходимо з ним на вулицю і я починаю допит. Кажу так чого ти на клумбу поліз, він каже, я шукав ліки, я такий ну порозказуй мені, які ще ліки, тіп такий: та метадон.
Я: 🤔
Кажу, і хто тобі їх виписує, він каже, ну та в лікарні отам-от. Питаю, і це тобі лікар їх на клумбі ховає?
Виходжу з нею з під'їзду на місце злочину, там така клумба, яку вона доглядає, квіточки садить.
Каже: "Дивись, як натоптали(( Я спершу думала, що він квіти краде, ну я його вдарила палкою, а він сказав шо нічого поганого не робить, просто дещо шукає, а тоді втік".
Я такий: 🤔🤔
Коротше, вчора нарешті був фініш, 1500 км позаду.
Вигляд і відчуття в мене, ніби я цей тиждень безпросвітно бухав.
Ввечері займуся остаточними підрахунками грошей і їх перекиданням
@serhiyprytula
та
@BackAndAlive
.
Разом вийшло трохи менше 1200000 ₴
Дякую усім вам!
#warpacking
коротше є 40 дуже толкових і заряджених пациків, яким бракує лише броніків та касок, аби їхати в гарячу точку і робити справи праведні. шарю, шо з цим дуже важко, але допоможіть знайти для них броню.
пацики готові і за свої гроші купити, аби було шо купляти
Ми разом йдемо до першого під'їзду, він лізе під велике колесо і витягує свою закладку. А я весь цей час думаю, шо ж мені з цим всім робити. З одного боку це ж наркотики, наркотики це погано, тіп може під кайфом ше щось начудить, та і жіночка ж чекає від мене якогось рішення
Два тижні тестував ці непристойно високі шкарпетки. Якшо чесно, глянувши на склад, думав буде гірше, бо тут лише 20% мериносу, а я привчив себе носити розкішні трекінгові шкарпетки, де мериносу багато. Так ось вони мене капець як здивували 👇
��ін почав просити шоб без поліції, і шо тут не лише йому, і якшо він не принесе - його поб'ють, і шо він не хоче нікому нічого поганого(
Потім почав розказувати, шо йому це справді виписують як лікування від залежності, але йому не вистачає і він добирає через закладчиків
Як казав Рон: «Якшо ти не їздиш на велосипеді — ти вбиваєш його душу. І велосипед… вмирає».
Саме тому я привіз ровер до себе і відтепер у вільний від війни час буду урбаністом та еко-активістом у славетному місті Краматорськ 👊
Минулого тижня забрав в сестри 4-річного племінника, шоб вона мала більше часу і спокою роздуплитись з роботою.
Весь тиждень 24/7 тусили разом, краш-тест дитиною пройшов успішно. Але шоб я здох звісно, знімаю капелюха перед усіма батьками — ви титани
Притягнули пану
@sternenko
на Миколая трохи мавіків, на які ви раніше скидали йому по 2 гривні. Він віддасть військовим, а ті принесуть росіянам під подушку смерть. З дитинства і дотепер улюблене свято 🥰
Щомісяця ютуб знімає з моєї картки 200 гривень і я спершу думаю, якого біса, в мене ж немає там жодної підписки!
А потім згадую, шо це ж я просто Найкращий підписник 😎 каналу ПРИРОДА ТВ — до чого і вас запрошую
Сьогодні чувак на полігоні спитав, де купити такі шкарпетки
А я відповів: друже, є речі, які не можна купити
це закоханий погляд близької людини
це радісний сміх малої дитини
це щира любов до України
і це велосипедні шкарпетки додо сокс з квіточками, бо їх більше не роблять…
335 км, 22 години в дорозі. 82 підйоми на гору і ~8900 набору висоти. Еверестинг завершено.
Ігор зібрав для фонду
@serhiyprytula
200000 грн, але його зусилля заслуговують більшого. Накидайте ще грошей завтра
Моно
Приват/пейпел
ЩО БУЛО ПРИ ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ, ЩО МИ ВТРАТИЛИ
1. МАЗАНКИ РОБИЛИ З МОЛОЧНОГО ВАПНА, ХОЧ ВІДЛАМУЙ ШМАТОЧОК СТІНИ І ЇЖ
2. СИЛА ГРАВІТАЦІЇ БУЛА СЛАБША В 4 РАЗИ, КОЗАКИ В КАФУ ЗАСТРИБУВАЛИ З РОЗБІГУ ПЕРЕСКОЧИВШИ МОРЕ
3. ЛЮДИ ЖИЛИ ВІЧНО, АЛЕ В СЕРЕДНЬОМУ У 80 РОКІВ ХОРОБРО ПОМИРАЛИ В БОЮ
Дивно усвідомлювати, шо колись в цій машині мій тімлід возив мене та інших колег їсти стейки у Львові, а тепер на цій же трясця машині я катаюсь полями Донбасу в пошуках необачно загубленої фпвшки
Та і просто — якшо хочеш жити у світі, де панує добро і справедливість, треба самому їх нести, навіть якшо це важко і страшно. В мене вже є приклади людей, які так роблять, і я тепер намагаюсь бути трошки схожим на них, роблячи якийсь свій маленький внесок.
Коли я зараз їду ровером по Краматорську, то почуваюсь таким же міським божевільним, як 12 років тому у Львові, коли почав використовувати велосипед як транспорт.
Всі дивляться на тебе як на дебіла, велосипедистів дуже мало, зустріти когось на не жахливому ровері це ціла подія
Ну бо якшо ми цього не робимо, значить або ми розраховуємо, шо все вивезуть на своїх плечах люди, які вже у війську (дуже егоїстична і невдячна думка), або ми приймаємо той факт, шо окупація просувається далі, нас знищують, а наступне покоління українців воює у російській армії
Канадський снайпер по рації: хлопці увага… тут починається небезпечна зона, поля, все прострілюється… якшо шо то я даю команду, газ в пол, 170 і їдете чітко за мною…
Ми, на корчі, який розганявся до 170 приблизно ні разу за всі свої 20 років існування: та без питань!
Власне ось і РЕБ — прикріпили, підключили, перевірили, працює.
Тепер з нас ніхто не сміється, всі ставляться з повагою, тиснуть руки, проводжають захопленим шепотом.
Дуже дякую всім, хто допоміг з грошима
У всіх крутих хлопців та дівчат у зоні бойових дій зверху на машинах стоять антени купольного РЕБу. У всіх, крім нашого екіпажу аеророзвідки, і через це інші екіпажі СМІЮТЬСЯ з нас і показують пальцем.
Ми давно мріяли про РЕБ, буду вдячний за допомогу
Про себе: програміст, освіта математична, шарю технології, швидко розбираюсь в штуках; взагалі не качок, але витривалість норм, раніше фігачив по 200-600 км ровером майже кожні вихідні; у військовій справі нуль, раз стріляв з арки і двічі з АК, маю поняття в такмеді; воджу машину
Коротше я ношу цей конкретний фліс вже 15 років. Я вдягав його на уроки в ліцеї, на пари в універі, в мандрівки, походи, поїздки на ровері, на фестивалі, до церкви, в гості, тепер він продовжує зігрівати мене вже на війні.
Колір не вигорів, то просто сонце так падає. Він в ідеалі
найбільше диво у моєму житті — це фліс, який я купив в 2009 році на секонді (приблизно за 6 гривень), і він досі виглядає тупо так само. не інакше, як освячений. враження ніби я був вдягнений у нього під час всіх ключових моментів свого життя
#warpacking
За добу ви накидали вже більше 400к гривень. В честь цього публікую своє перше інтерв’ю в ролі журналіста
Моно:
Приват: 5168 7520 1001 9548
Шо взагалі відбувається + решта реквізитів:
Я ніколи не бачив себе військовим, і досі не бачу. І навіть попри те, шо я сам собі вибрав місце, тут все одно трошки сумно і туфтово — ну бо це армія і це війна, не так багато людей тут кайфує. То для чого взагалі мобілізовуватись?
Наш канадський снайпер виявляється киянином, який жив у Канаді останні пару років, мужичку за 50 і він той типаж, який всім виглядом намагається показати свою тактичність і навіть купівлю хот-дога на ОККО перетворює на стратегічну наступальну операцію.
черговий випадок тотальної дезінформації від ЗМІ. отак ось чекаєш, коли вже покажуть четверту курочку на каналі Природа ТВ, а потім виявляється, шо Конюшинка — це і є Коні
Шо відбувається, може попереду в нас цілиться ворожа БМП? Може русня ховається в кущах з гранатометами?
Тим часом канадський снайпер зупиняється і оглядаючись по сторонах починає відливати під дерево!
Але ж, небезпечна зона, все прострілюється… Газ в пол, 170 км/год…
невідомо, чим закінчиться ця історія, та чи закінчиться взагалі колись.
на завершення, я хочу подякувати усім причетним за створення електронного сайту УКЦ, завдяки якому я можу вести свою беззмістовну боротьбу, не виходячи з дому, і економити гроші на рекомендованих листах!
Даю слухавку старшо́му мужичку, відбувається десь такий діалог:
— Ти значить зі спецслужб? Так ти маєш знати, хто в Обухівському військоматі зброю роздає. Не знаєш?! Ну то ти хер з гори, а не СБУ!
2) найсмішніше: по дорозі до Києва нас обігнала машина з номерами СА, Сікоріо каже, цікаво, шо за область. я сиджу з ноутом, загуглив карту номерних знаків, відкриваю глянути, а вона без Криму.
Коротше, я її не закрив)
В НИХ ТУТ КАРТА БЕЗ КРИМУ!! ОЦЕ ВИ ПАЦАНИ ПРИЇХАЛИ!
розповім історію про державу в смартфоні.
ше в кінці минулого року я посперечався в фейсбуці зі своїм широковідомим у вузьких колах викладачем Святославом Літинським про одну штуку в ПДР щодо пішохідних переходів
Їдемо собі красивим порожнім Києвом, розповідаємо анекдоти, декламуємо вірші, включили радіо послухати новини. Раптом невідомо звідки постріл, гальмуємо, підбігає мужик з калашем і відбувається приблизно такий діалог:
— ВИ ЧОГО ТУТ СТРІЛЯЄТЕ???
— ТАК А ВИ ЧОГО ТУТ ГАНЯЄТЕ????
2/n
Чим більше скидаєте — тим швидше їду. Інтерактив, трясця.
По дорозі провідаю кількох друзів, які тим чи іншим способом фігачать задля нашої перемоги.
Всю поїздку буду висвітлювати тут (те, шо можна).
Уявіть картину: Донецьк, 1976, на сцені шестеро дядьків (дехто з вусами) валять дикий експериментальний фрі-джаз-фанк, а композиції називаються «Ой збирайся козаче, похід буде», «Січ-Мати» і «Повернення».
Я наприклад не уявляю, але ось вони записи звідти
Минаємо Васильків, нафтобаза горить, вертольоти летять і загалом доволі весело.
Нагадаю, 27-ме лютого, повний хаос, всі накручені, ніхто нічого не шарить, новини сипляться, там бомбардування, там десант, на Київ вилітає приблизно 35 Ілів щосекунди.
Пан Топтальщик повільно виходить з машини і мовчки знизує плечима.
Канадський снайпер: «та трохи приспічило», сідає за руль фронтери і ми продовжуємо тактично та головне із розумом пробиратися крізь небезпечну прострілювану зону.
Потім правда ще виявилось, що з буса зникла одна з рацій, павербенк, мій ніж, подарований братом, і шо найсмішніше — майже порожня пом'ята пачка сигарет-слімів. І це гарантовано стиряли ще на першому посту в селі. Кінець третьої смішинки.
Правдами і неправдами ми просочуємось до нього на прохідну і там на майже порожньому столі лежить трясця один єдиний ключ, саме той, який нам треба. Знаходимо бус, сьома вечора, темно, їдемо геть з Києва. Кінець третьої смішинки.
По Києву ми їхали 40 км/год на аварійці, з включеним світлом у салоні та іноді навіть з піднятими руками, чисто на всякий випадок. Кілька блокпостів з військовими проїхали без проблем, нас сильно обшукали, але все було чітко і так би мовити по протоколу.
Згодом тіпи починають переглядати наші речі і кожна наступна річ додає їм ще +100% до впевненості в тому, шо ми ДРГ:
РАЦІЇ? А НАШО ВАМ РАЦІЇ?
ЧОРНИЙ МАРКЕР? ВІН СТАВИТЬ НИМ МІТКИ!!
ЗАПАЛЬНИЧКА?!?!?
ПЛІВКОВИЙ ФОТОАПАРАТ?!?!?
Пробуємо достукатись до більш адекватних з них і трохи пояснити, шо ми в біса тут робимо. Тіпи не вірять нічому, приймаю рішення, шо пора витягувати козир з рукава і набираю
@MelaniePodolyak
. Ціною кількох її додаткових сивих волосин тіпи вибачаються і відпускають нас.
Компанія негайно нас оточила і почала давати різноманітні команди, на зразок: стояти! лежати! руки за голову! за спину! на коліна! Більш накручені кричали на менш накручених, менш накручені заспокоювали більш накручених, і здавалось шо от-от вони тупо самі одне одного перевалять
Це вже йде приблизно п'ята година нашого затримання, тим часом
@MelaniePodolyak
продовжує десь там сивіти, інші наші друзі своїми шляхами теж намагаються якось нас виковиряти, про шо ми ще навіть не здогадуємось.
Кінець першої смішинки, загалом було багато кумедного і не дуже з цим персонажем, мені навіть трохи дивно, як нам вдалося виконати місію і доставити машини чувакам.
Десь друга ночі, приїжджаємо в Обухів, нас вигружають біля бази, де тусить ТрО, поліція, і просто всі кому не сидиться з жінкою вдома. Навколо збирається народ, всі дивляться, по рядах розходяться чутки: диверсантів привезли.
Ми стоїмо та скромно переминаємось з ноги на ногу.
Минає рівно 2 хв після цієї розмови, повертаємо направо на Т-подібному перехресті, фронтера різко зупиняється, канадський снайпер буквально трясця вивалюється з водійської дверки і перебіжкою ретирується кудись в посадку! Рація: мовчить.
Це мабуть не обʼєктивно і я просто бачу те шо хочу побачити, але таке враження шо в Києві більше російської ніж на Донбасі. Найбільше не розумію батьків, які продовжують говорити російською зі своїми малими дітьми. Яка ж жесть
3/n
Приблизний маршрут: Київ—Охтирка—Дергачі—Харків—Лозова—Краматорськ—Покровськ—Запоріжжя—Нікополь—Миколаїв. Детальний маршрут не публікую.
Якшо хтось тусить поблизу цього маршруту і хоче та може зустрітися, пишіть, буду радий)
Епізод №2: френдлі фаєр
Оскільки корчі ми лишали у Києві, додому треба було вертатися чимось іншим. Пані
@MelaniePodolyak
вже все для нас організувала і за кілька км нас чекав чудовий бус пана
@hypertonic_
з ключами, готівкою і отим отаким песиком, шо заспокійливо хитає головою.