BlackSwan
@BlackSw55156180
Followers
146
Following
183
Media
635
Statuses
2,432
Explore trending content on Musk Viewer
Mazón
• 505079 Tweets
Pinovibes
• 355362 Tweets
#LinglingNNGFirstMeet
• 280637 Tweets
LINGLING IRREPLACEABLE
• 270354 Tweets
SAROCHA REBECCA WITH CERAVE
• 241074 Tweets
#BamBamHostROUNDinLaoPDR
• 134269 Tweets
Tiktok Awards x NuNew
• 62168 Tweets
NamtanFilm x LAYS TH
• 46184 Tweets
#นุนิวที่งานติ๊กต๊อกอวอร์ด
• 42190 Tweets
運転見合わせ
• 31698 Tweets
NEWWIEE IN TRANCE GUILIN
• 27707 Tweets
土砂降り
• 24423 Tweets
東海道新幹線
• 23532 Tweets
#マテムり
• 17243 Tweets
DISH
• 16585 Tweets
大雨の中
• 14995 Tweets
ランゲラック
• 14698 Tweets
#ブラタモリ
• 14586 Tweets
Conservative Party
• 13109 Tweets
Pinned Tweet
Біля берега човен порожній.
Прибило вітром чи хвилею.
День похмурий і думки тривожні.
Де човняр? Сумна історія...
2
1
15
@tsunami_zsu
Ні, це не суржик. Це чудова українська мова з полтавським колоритом... Молодець Цунамі!
0
0
39
Тендітна краса вимагає до себе лагідного ставлення.
Квітка віддає метелику все, бо у того лапки лагідні...
0
10
37
Все в минулому:
І безтурботність, і достатки.
Тепер без упину
Стріляють і гуркочуть танки.
Колись припиниться війна.
Відносний мир настане.
Та вже спаскудила вона життя,
І ще не раз про себе нагадає...
Тому, не має бути ні найменшого вагання.
Кожна куля - кацапам покарання!
0
8
35
Розкішна осінь!
Теплий вечір.
Дивлюсь на зорі,
Чую шепіт
Про мир, про волю,
І про нашу долю...
Серце щемить,
Сум на душі.
Хлопців нема вже,
Ми на межі.
В серці їх образ
Вже назавжди...
1
7
30
@Tasha130873
України армія найкраща в світі.
Бо всі її солдати - козаки затяті.
А ще за Україну Світ і Бог.
Всі, хто за добро, їй зичать перемог!
0
2
28
@Tasha130873
Все вірно... Але помста за наших повинна бути страшною. Десятками кацапів потрібно валити за кожного нашого. А за дівчат, - найкращих у світі, - сотнями!
0
8
24
@PowerNaShary
Все! Тепер вони всі відчули, що програли цю війну...
А як потужно звучав гімн України!!!
1
0
25
Я знаю про тебе все,
Навіть більше, ніж ти про себе.
Правда для тебе понад усе,
І свобода важлива для тебе.
І нехай там хоч рушиться світ,
Ти ніколи не скажеш неправду.
І свобода твоя - це граніт.
Об нього й розбились кохання..
1
3
24
Стало холодніше
Легше дихати і жити
Так би якнайдовше
Ні дощів, ні спеки літа...
0
7
23
Коли сонце сідає за обрій,
Коли люди лягають спати,
Починають життя своє мрії,
Вони сподівань наших варті...
1
3
21
@tweetsNV
@moidoktor
Гандон кацапський! Я б його там на місці і прибив!
На цивілці повно таких. Потрібно вводити суворіші закони: вкрав - тюрма; вкрав у військових - розстріл; набив військового - штрафбат; за пропаганду російщини - лишати громадянства й висилати в кацапію; за зраду - розстріл...
1
2
20
Такі ось наші справи...
Ґаряче тут скрізь.
Про втому нема й мови,
Людські очі повні сліз...
1
4
21
Так заходе сонце в Україні.
За край землі сідає...
Каітами поля наші всіяні.
Небо понад ними палає...
0
4
20
А вітер віє, віє, віє
Останнє листя обміта.
Ох, не скоро ще весна-надія
Деревам дасть нове життя...
0
3
19
Які гарні зараз вечори!
А ночі, які зоряні!
Мов діаманти світяться вночі
Зір розсипи у просторі.
Лежу серед високих трав,
Дивлюся прямо в небо.
Десь гуркотить передова,
А мені туди, де зорі треба.
Розкинув руки, заплющив очі
І завмер.
Крізь мене пророста трава.
Я ж ще не вмер?
0
2
19
Квітка виросла на скелі
Прикрасила собою сіре тло
Розчулився могутній камінь
Став для квітки затишним житлом
Біля квітки інші квіти
Оселилися барвистим візерунком
Камінь їм мов дітям
Рідним став притулком
Велику силу
Має не підроблена краса
Їй навіть грубий камінь підкорився сам.
1
3
19
Я піднімусь аж на небо,
Де хмари ходять грозові.
І складу там свої крила,
І впаду аж до землі.
Земле-земле - рідна ненька,
Не катуй, візьми відразу.
Сильне тіло горде птаха
Знищ, щоб не залишилось і праху.
0
3
19
Річкою попід високим берегом
Пливе глибокою водою човен.
В човні з веслом стоїть човняр,
Похмурий, весь оповитий сумом.
Швидка ріка несе його з човном
Туди де глибоко й високі хвилі.
Човняр допомагає їй веслом,
Щоб швидше згинути у вирі...
3
2
19
Є перевірена часом істина.
Перемога - початок програшу.
Або закінчуй з грою зовсім,
Або грай на порядок ліпше!
1
1
18
Як справи, друже?
Ти вже щасливий?
Ти вже досяг високої мети?
Вже пора. Вже сивий...
Мовчиш. Розумію.
То були дитячі мрії.
А дійсність - вона інша:
Аби не було гірше...
0
1
17
Rien de bon ne peut être dit sur la guerre.
La guerre est génératrice de chagrin.
Les sentiments sont émoussés par la guerre.
Un homme à la guerre devient une bête.
0
4
17
Так завжди було у нашому краї.
Лихі люди приходили, робили нас рабами.
Минали сторіччя, війна за війною.
Але в цій війні ми здобудемо перемогу!
2
3
16
Ну, ось і все...
Кінець тому, чого реально й не було.
Але воно ж таке сумне
Майбутнє без всього цього.
А так, дивись, і сонце сходить.
І ввечері палає небосхил.
Крізь дим вже видно зорі.
Мине негода і запанує мир..!
1
3
17
Я щоночі волошки бачу -
Сині очі пшеничних полів.
Вони мені часто сняться
Прикрасами до снів.
Тендітні на тоненьких стеблах
Волошки розкидані скрізь
На наших полях безкраїх
Бризками чистих сліз.
А небо плакало і плаче, нас жаліє.
Все більше волошок на полях синіє...
0
1
17
Я не здивований і вірю
Жіноча сила в їх природі.
Тому не раджу вам і сам не смію
Чіпати їх, якщо нема на те їх згоди.
І не хваліться перемогами,
Яких ви ніби здобули.
Жіночі чари так влаштовані.
Ви боролися, а вони вас так взяли.
Небо в зорях. Тепло.
Гуркіт припинився. Смеркло.
0
2
16
Що ж, пора приймати важливе рішення.
Як не дивно, без нього мені не буде прощення.
Відмовляюсь, від чого я слабшаю!
Хай майбутнє розсудить, чи не помилився я.
Страшні настали часи. Темні.
Короткі наші життя. Смертні ми.
Але встигнути маємо максимум,
Щоб майбутнє було радісним!
0
1
16
А ранок нам дарує свіжість.
Минулий день позаду.
Та я згадав, що в моїх мріях,
І достеменно зрозумів - цього не буде...
І раптом ранок став, як ранок.
Яскраві зникли кольори.
Розтанув чарівний серпанок.
Знову день і часу плин...
0
1
16
Ну що ж, вже й день минув.
А я не встиг, що обіцяв.
Лінію вогню не перетнув,
Хризантем букет для тебе не зібрав.
Сьогодні не просунулись вперед.
Вичікували слушний час.
Завтра назбираю хризантем.
Тобі... За те, що любиш нас!
1
3
16
Карі очі, чорні брови,
Легка хода, струнка постава -
Українка - Мати всього -
Пристрасть, розум, воля!
0
4
14
Придивляюся до всього душею.
Намагаюся відчути все і зрозуміти.
Тут інший світ і живуть тут нелюди -
Це я і всі, хто тут вбиває.
Повернутись до миру нам буде важко.
Ваш світ нас такими не прийме.
Лише жінка, якщо їй життя твоє важить,
Зробить в цім світі тебе щасливим.
2
4
15
Коли довго дивитись на Сонце,
Можна й без очей залишитись.
Тому краше, або обрати Місяць,
Або від Сонця відвернутись...
Все одно вже вечір.
Пора звикати до темряви.
Ніч не калічить зір.
Штучне світло не таке яскраве...
Хочеться вже миру,
І вірші складаються дивні...
2
2
14
@Ksenia18370214
))) нас тут більше 20 брудних, стомлених, злиз мужчин, але всі реготали з неї, аж за животи хапалися)))!
1
0
14
Коли темно стало зовсім,
Так, що руку простягнути страшно,
Звідки не візьмись, чарівний
Вийшов з темряви маестро.
Його пальцi натискали
Клавіші лише йому відомі,
І музика прекрасна залунала,
І забулись сум і втома...
0
2
13
Понад вечір дощ пішов.
Ховаємось під дерева.
І думки про тебе знов,
Про ніжність твою, моя королева...
І так, завжди.
Тільки но робота дозволяє,
Я лину мріями в думки,
Де лагідно тебе обнімаю...
0
2
14
Знаєш, а все дуже просто.
Ми на війні перемагаємо,
Бо українки, і це неспростовано,
Найкращі! І ми їх захищаємо...
І це не лише зовнішня краса.
Українки добрі мами і коханки.
У них світла лагідна душа,
Все в них до ладу і ввечері, і на світанку...
3
2
14
Настрій відверто ніякий.
Як завжди, після такого бою.
Хочу лягти і довго спати.
І ніяких розмов. Не до того...
А ніч розкидала зорі
Намистом по небу синьому.
Ліс шепоче історії,
Як були ми недавно щасливими...
0
2
13
Понад степом, що від вітру хвилюється,
Пливе місяць у срібло закований.
Мені сяйво його не подобається.
Бо мертве воно, і від нього холодно.
Намагаюсь пересісти до багаття.
Так, що аж пара йде від берців.
Вогонь повільно їсть ломаччя.
Мені тепло, ніби на сонці.
0
2
12
Коли дивишся прямо в небо,
В його голубу глибочінь,
Розумієш, що небу нічого не треба.
Йому не загрожує й тлінь.
Холодна стихія, рівна й глибока,
Без зморщок і рубців...
Місія неба надто висока -
Бути символом спокою усіх світів.
Лежу на дні окопа,
Дивлюся в неба глибочінь...
0
1
13
У нашого прапора гарні кольори:
Чистого неба, полів та життя.
Ворог лютує на наші прапори.
Але, на нього вже чекає небуття.
Відважним соколом наш народ
Кинувся на захист Батьківщини.
Реве від болю рудий ведмідь.
Будем його шматувать поки не згине!
0
3
13
А я і не турбуюся.
І страх мене не проймає.
А чого боятися?
Смерті? Хто його знає..?
Інколи думаєш:
"Нащо тут на землі страждати?"
Хай прилітає
Куля, чи снаряд. Ми ж солдати...
Правда, є одне бажання.
Не встиг здійснити.
Недоторканим залишив своє кохання.
То може ж таки жити?
0
1
13
Якщо йти прямо до мети,
Обов'язково натрапиш на засаду.
Манівцями, - зловиш міну срану.
Тому вибирай не стежку і не дорогу.
Йди до мети своїм шляхом, невідомим нікому.
0
1
12
Місяць умився сльозами
Над тілом холодним бійця.
Я мовчки його поховаю.
Не плачу, бо плаче душа.
Місяць сховався за хмару.
Дощ ще сильніший, ніж був.
Хлопці померли бійцями.
Тепер я в боргу, бо живу..!
1
2
11
Ну, ось і ранок.
Стало холодніше.
Мороз зустрів світанок.
Тепер видніше.
Ще й сніг насипав.
Кругом чисто-чисто.
Ніби й не було війни.
Все дуже тихо... Урочисто...
1
3
12
Одному важко серед вічних холодів.
Байдужі зорі дивляться з презирством.
А Сонце, що могло б зігріть,
Заклопотане турботою про інших.
І стоїть одна-однісінька душа
Гола, змерзла серед всесвіту байдужих.
В ній ще жевріє іскра,
А може Сонце ранком і її зігріє?
0
3
12
А коли солнце заходе,
І на небі з'являються зорі,
Я пригоршнями п'ю воду
З відра, що стоїть на цямрі.
Бо вдень до тої криниці
Ні підійти, ні під'їхать.
Стріляють кляті кацапи.
Скоріше б їх вигнать!
1
1
12
Так, то була дивна історія.
Ти завжди була до мене холодною.
А я тобою жив, ти мені снилася,
Була мені серед жінок єдиною.
Вже минуло багато років,
Як ти пішла з мого життя.
А я цілую ще й досі
Неповторно гарні твої вуста...
1
2
12
Наші надії, як ці проліски.
Вони чисті і про мир.
Та перш, ніж зійдуть проліски
Потрібно нам перемогти..!
1
3
11
Ось - це все, що мені потрібно.
Те, що на мені і трохи хліба.
Крім цього, я ще маю мрію -
Звільнити від кацапів Україну...
2
1
12
Серед осені і пожовклого листя
Чорнобривці яскраво пломеніють.
Як згадка про літо і гаряче проміння
Маленькими сонечками гріють...
1
1
12
Скоро вечір.
Скоро буде все інакше.
Все, що блищало зникне.
Лише світло буде видно...
0
1
11
Добро викликає радість. Велике добро - сльози вдячності...
0
3
11
Війна - скаженна дочка божевільного -
Шматує ніжне тіло України.
Боляче до сліз дивитися, як безневинную
Ракетами розстрілює свиня-росія.
Ми повстали раттю синьо-жовтою
На бій смертельний з підлою країною.
Не відступимо перед свинотою.
Відвоюємо своє! Все буде Україною!
2
1
11
Дощик, майже мряка,
Сіється з похмурого неба.
З дерева впала срібляста крапля
Прямо за шиворот, на теплу шию.
Тіло розгорячіле здригнулося,
Мурашками зненацька вкрилося.
А мені приємно... Згадалося,
Як лоскотало твоє волосся...
0
3
11
Я б ще раз, і два, і три
Подумав, перш, ніж з дівчатами сваритись.
Вони ж миру маяки.
Саме за них ми і пішли на фронті битись.
Так-так, згадайте, кого ви бачите,
Коли думками линете до-дому?
Хіба не дівчину, котру любите?
Якщо ні, - то точно рідну маму!
Ех, хочеться до-дому...
1
3
11
Є реальність, і є надія.
Дві обставини нашого життя.
Надія дає нам крила.
Реальність, часто, їх руба...
0
1
11
Я знаю, що тобі байдужий.
Я розумію, що сім'я для тебе все. Іду туди де бій найважчий.
Якщо загину, то лише бійцем.
Ти не згадаєш, не заплачеш.
Твої всі поруч, спокій на душі.
Про мене командир нікому не напише.
Ти чужа, а рідних більше ні душі...
3
0
10
Дивний був той вечір.
Ще дивніший ранок.
Літо строїться до втечі.
Осінь наступа на ганок.
Тихо-тихо скрізь:
І в хаті, і надворі.
Сумно аж до сліз.
Так проходять роки...
2
4
11
Ну, добре, я вирішив.
Приймаю з долею бій.
Я знаю, що в ньому не виживу,
Але, це зараз вибір мій.
Чому саме так?
Бо так я влаштований!
Не мій це шлях,
Долею проторований.
Мені подобається:
Не йти, а продиратися життям;
Не підкорятися,
А чинити опір обставинам.
Тому, не нудно нам.
0
2
10
Що тут казати?
Все дуже просто.
Хлопці прийшли воювати...
Все інше - відносно.
0
1
10
Та які вже там сумніви.
Життя коротке і непевне, ніби марево...
0
1
10
Всю ніч падав сніг на ще теплу землю
Думав прикрасити чистою ковдрою
Чорні дерева навів білим гарно
Вкривши їх крони білою фарбою
Та земля зачарована власними примхами
Не схотіла лягати під ковдру пухнасту
Сніг розтанув залив все калюжами
Бруд з водою змішались в звичайне ненастя
1
1
10
Я зустрів її сьогодні,
А мріяв про це давно.
Снайпер від Бога,
Таке не кожному дано.
Про неї складають легенди,
А вона поруч мене стоїть.
Чорна коса туго сплетена,
Карі очі, а погляд горить.
За руку привіталась,
Посміхнулась краєм вуст
І про справу запитала,
Для якої зараз тут.
0
0
10
В нашім краї смерть гуляє.
В образі кацапа.
Данину людьми збирає,
Діток не жаліє клята.
Я не можу це терпіти.
На мені тавро солдата.
"Ти повинен смерть убити" -
Так сказала мені мати.
Не потрібні мені гроші.
Не потрібні і розваги.
Доки смерть жива ще,
Її хочу вполювати.
1
2
10
Я лежу горілиць прямо на землі,
Простягаю руку до неба
І торкаюсь його там, де тане у імлі
Сонечко. Воно нагадує мені про тебе...
Я торкаюся до твоїх уст, до гарних брів.
Ти посміхаєшся мені промінчиками сонця.
Я відчуваю справжність наших почуттів.
Я тобі дарую своє серце...
1
1
10
А тепер - про майбутнє!
Воно твоє, тобі про нього й дбати.
Зроби щось путнє,
І буде в тебе все, що хочеш мати.
А якщо... - про щастя?
Щасливий той, хто його шукає.
Ти розумієш що це?
Досягнувши щастя, ти його втрачаєш...
0
2
10
А про війну, я вам нічого не скажу.
А про війну я краще промовчу.
Бо розказувати - знову пережити.
Як ненавидів, як стріляв, і був, нарешті, вбитий...
0
2
10
І так вони оголені
Стоятимуть до самої весни.
Тремтітимуть в морози від холоду,
Соро��лячись своєї наготи...
0
1
10
Є таке слово - страждання.
Воно не про біль, не про голод чи спрагу...
Це слово про сильні бажання,
Не вгамовані вчасно. А ще про
Всю правду.
0
0
10
Сьогодні зранку хороший настрій.
Вночі був бій.
Накришили кацапів: і піхоту, і в танку.
Сиджу в теплі. Відбій...
0
2
10
Бачиш, як буває?
Все колись минає...
Ця неділя теж пройшла.
Зовсім трохи, і мине весна...
Довгим літо обіцяє бути.
Літом має все відбутись.
Хтось загине і піде у вічність,
Щоб живі здолали підлість!
0
2
10
Сьогодні святвечір.
Різдво - велике свято.
Теж мав би намір
Його відсвяткувати.
Та війна не дозволяє
Радіти навіть сьогодні.
Лють мене розриває!
У Херсоні люди гинуть...
3
1
10
Це таке велике щастя -
Випити води з бляшаної кварти.
Зачерпнувши, воду нею
Прямо із відра, що стоїть на лавці.
Вода смачна та холодна, аж щелепи зводить,
Бо криниці наші глибокі, відро корбою довго тягнуть.
Ото нап'єшся після бою,
Ляжеш на травичку
І все: щасливий, як змалечку.
1
1
10
Я знаю це важко -
Сприймати світ, яким він є.
Та не можна інакше,
Романтик завжди програє.
А дійсність диктує умови,
Ламає уяву про зло і добро.
Ми творимо зло, бо добро захищаємо.
Ми несемо добро, коли творимо зло...
1
1
10
Навколо морок сумно стогне.
Холодні хмари криють небо.
Скрізь підступна смерть чатує.
Навіть там, де фронт далеко.
Україну обступили
Вороги - посланці зла.
Не здолать їм добру силу!
З нами світло! Бог нам помага!
2
1
10
Kiss on Star Square, that was the beginning of our happiness.
“A kiss is a lovely trick designed by nature to stop speech when words become superfluous.”
~ Ingrid Bergman
❦
©️ Michele R. Carpenter/Tumblr
14
22
74
2
2
8
Я хотів поділитися з тобою секретом,
Про прекрасний світ, що в собі відкрив.
А ти сказала:
- Ні, мені твій світ не треба!
І я образився. І я пішов...
Тобі близька бридка реальність,
Де все не так, не по людськи.
Тут твої і сум, і радість,
І програші, і перемоги всі твої.
0
1
9
Готуюся до зустрічі з Долею.
Та ні, я не про смерть.
Але, ця зустріч може стати роковою.
І це я знаю. І все ж...
Я готовий до випробувань.
Іду тобі на зустріч.
Доки проблемами не скорений,
З тобою будемо пліч-о-пліч!
Але, зізнаюсь, важко.
Колись це стане жахом...
0
1
9
Багатьом це незрозуміло,
Бо далекі від природи в містах.
І все ж яке воно красиве,
Все, що природньо, від природи в лісах...
0
1
9
Я вам про це не скажу.
Та й ви промовчите.
Бо почуття наші надто тонкі,
Щоб їх висловити.
Я просто руки вашої торкнуся,
І ви все зрозумієте.
Не приберете руку свою,
Бо про це мрієте...
0
1
9
Дуже тривожні нині часи.
Багато проблем і трагедій.
Потрібно людиною бути завжди.
Тепер Україні солдати потрібні.
Солдат - це той, хто воює.
В Україні - це весь народ.
Хтось на фронті рашистів полює.
Хтось в тилу працює на фронт...
1
0
9
Якби ж то все було так просто,
Як ми про нього думаємо.
Насправді, саме за простотою
Криється найбільш змістовне.
А простим воно здається,
Бо так все зроблено,
Нових питань не з'являється -
Гадаємо: так і потрібно.
Так вже світ влаштований,
Головне за простотою сховане.
0
1
9
Колись був добрим,
Мав великі білі крила.
Гарним був нівроку,
Справжнім ��нгелом щасливим.
Зараз крила почорніли.
Пазури з'явились на руках.
Очі чорні стали злими.
Я не ангел - хижий птах!
1
1
9
Не про те, не про те ви все.
Страшна війна йде,
А ви то про котика, то про пса.
Гуртуйтеся, навчайтеся
Беріть в руки зброю
І нічого не бійтеся!
Якщо ми будемо разом,
Озброєні і сміливі,
Ніяка московська зараза
Не буде срати на нашій ниві!
Ми втопимо їх у крові
У їхньому ж говні!
1
3
8
Чорний ворон, чорний ворон,
Що ж ти кружиш наді мною?
Може вість погану значиш...
Може крила подаруєш свої...
Щоб я міг піднятись в небо,
Аж до сонця, що мене підпалить,
І упасти на кацапське плем'я
Хижим вогняним торнадо!
0
1
9
Знаєш, як воно,
Коли по тобі стріляють?
Коли так страшно,
А стіни хати не рятують?
І що робить,
Навіть тато з мамою не знають..?
0
4
8
Нічого особливого не трапилось.
Просто, адаптуюсь до обставин.
Менше оптимізму залишилось,
Але перемога буде за нами.
Не має великого значення
В таких великих справах
Життя одного стотисячного...
І я приймаю це, як дане.
0
0
7
Така дивна наша доля.
Живемо безтурботно рік у рік.
І ось, за димом меркнуть зорі,
І з'являється перед очима він...
Величезний знак питання:
А чого я досягнув і нащо жив?
Раптом завтра день останній... Забудуть! Бо нічого не зробив.
3
0
8
Важко бути щасливим,
Коли війна і гинуть діти...
Сум огортає душу,
Але я мушу жити... Мушу.
1
2
8
Надто вже суворе небо
Вночі над нашим степом.
Свинцем налиті хмари
Стоять, притиснуті курганом.
Деінде сяйво прорізає
Ніч між небом і землею.
Прильоти гуркотом вітають
Війну, яка їх породила.
Я роздивляюсь хмари,
Заграву над селом.
І лину мріями до хати,
Що затишним була гніздом.
0
1
8
Ось і закінчилась лафа.
Хоч і вона наскучила за місяць.
Трохи ще болить рука,
Але, повірте, це дрібниця.
Сьогодні знову сів з руль.
Мій буммер заревів від щастя.
Позаду залишилися і сум, і біль...
...Навіть вітер не догнав. А намагався!
0
1
8
Розкажи мені про своє життя.
Мені це цікаво, бо ти не такий, як я.
Розкажи мені, що і як тобі болить?
Саме зараз. Саме в цю мить.
Відкрий мені свою душу. Вона в смутку.
Гріх тяжкий. Серце крається. Вибух мозку.
Дай мені твою руку. Торкнися мене.
Я візьму твій біль, і все мине...
0
1
8
Я б тобі повірив,
Аби очі твої бачив.
Але обрій затягнуло димом,
І я мрії свої втратив.
Твої очі були сонцем,
Лагідним і гріли.
А тепер за чорним димом
Все хороше потемніло...
2
0
8
Лютий вже прийшов
Трохи довші стали дні
І хоч морози будуть знов
Зима прямує до весни
1
4
8
Доля має один лише план
Відносно мене і відносно вас.
Він нам невідомий, але дуже тішить,
Що хоч це у цьому світі ніщо не змінить
І не потрібно нічого боятися.
Як на Долі написано, так і станеться.
Ховайся не ховайся, тікай не тікай,
Доля знайде, і ти отримаєш свій пай...
2
1
8